UA
EN
Про подію
Виконавці:
- Гліб Сасько, віолончель
- Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
- Теодор Кухар, диригент
Програма:
- Євген Станкович. Концерт для віолончелі № 2
- Богуслав Мартіну. Симфонія № 6
- Антонін Дворжак. Симфонія № 7
Відкриття фестивалю традиційно окреслює його тон і напрям. Ця програма пропонує поєднання віртуозності, масштабного симфонічного звучання та виступу Гліба Саська — соліста, чия уважна й зосереджена гра здатна одразу залучити слухача. Водночас за зовнішньою урочистістю події приховується й інший вимір — більш особистий та камерний.
Концерт для віолончелі № 2 Євген Станкович завершив у квітні 2016 року після майже півстолітньої перерви у цьому жанрі. Три частини твору носять назви, які говорять самі за себе: «Музика для Марточки», «Постлюдія» і «Монолог діда». Станкович — центральна фігура на небосхилі сучасної української музики: його Третя камерна симфонія увійшла до десятки найкращих творів світу за версією ЮНЕСКО 1985 року.
Богуслав Мартіну написав свою Шосту симфонію в еміграції і зізнавався, що сам не розуміє, як вона тримається докупи: «Твір без форми. І все ж щось утримує його — я не знаю що, але в ньому є єдина лінія». Крізь увесь твір проходить мотив із чотирьох нот соло віолончелі без супроводу, який композитор запозичив із “Реквієму” Дворжака.
Біограф Дворжака Джон Клепем писав, що Сьома симфонія «має більшу драматичну силу, глибше емоційне наповнення, ніж будь-що інше з раніше написаного ним. Перша тема народилася, коли композитор спостерігав, як із потяга у Празі виходять антигабсбурзькі націоналісти — і виринає з оркестрового мороку, наче проголошення. Дворжак хотів, щоб ця симфонія «здатна була схвилювати світ» — і написав її саме так: темно, напружено, з боротьбою, яка не відпускає до останніх тактів. Лише наприкінці мінор поступається місцем мажору — те, що один із дослідників назвав «величним проголошенням духовної гідності».
