Про подію
Театр імені Марії Заньковецької звертався до твору італійського драматурга Карло Гольдоні «Слуга двох панів», написаної у 1749 році у жанрі комедії дель-арте, в період десятилітнього перебування у Запоріжжі. Тоді, у 1933-му, роль Труффальдіно виконував корифей театру, один із його засновників Борис Романицький. Цей актор протягом довгого життя зіграв біля 300 ролей у різних жанрах, але сучасники відзначають особливу органіку Романицького саме у комедійних перевтіленнях, що контрастувало з його трагедійною, героїчною зовнішністю та посадою багаторічного керманича заньківчан. Маємо щасливу можливість спостерігати фото з хитрим поглядом Труффальдіно-Романицького у грайливому позуванні. (Режисером тієї вистави були В. Харченко та М. Санников, музичне оформлення О. Радченка.)
Сьогоднішнє покоління заньківчан має свіжі фарби для написання атмосфери Венеції доби Відродження з її духом масових гулянь, блиску костюмів і прикрас, посмішок вродливих жінок та сміливістю відчайдушних юнаків. Відчуття краси миті — це те, за що комедія дель арти є вічно живою, але тільки за умови, що ми пустимо її в свій світ. «Маски ролі обирають, ти можеш стати навіть королем!» Чи злидарем, жінкою або чоловіком, слугою й переможцем одночасно. Неможливо можливим, якщо любов є релігія й рушійна сила вчинків. Зняти маску та не загубити себе серед тисяч інших блазнів — непросте питання у зовні легковажній, повітрянії комедії.
Труффальдіно родом із Бергамо заплутає й без того непрості життєві перипетії двох головних пар закоханих — Беатріче та Флоріндо, Кларіче та Сільвіо, прислуговуючи одразу двом панам, й, кмітливо, сміючись, вивертається з пасток у які на кожному кроці потрапляє, знайшовши чарівну дівчину й для себе, улагодивши фінансові проблеми свої та чужі. Усе з легкістю, гумором, пританцьовуючи та співаючи, змушуючи повірити що життя й справді гра, гра благородна, красива, з щасливим фіналом.
