Про подію

Виконавці:

Амелія Лі, фортепіано
Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
Теодор Кухар, диригент

Програма:

Леопольд Моцарт. «Симфонія іграшок», або «Дитяча симфонія»
Людвіг ван Бетховен. Концерт для фортепіано з оркестром № 2
Густав Малер. Симфонія № 4

Програма концерту вибудовує концептуальну арку навколо теми дитинства, наївності та пошуку втраченого раю крізь призму віденської симфонічної традиції трьох століть.

Відкриває вечір «Симфонія іграшок» Леопольда Моцарта — твір, що довгий час приписувався Йозефу Гайдну. Це яскравий зразок музичного жарту (Scherzando), де поряд із традиційним складом оркестру використовуються дитячі шумові інструменти: зозуля, брязкальця, барабанчики. Твір задає тон безпосередності, який стане ключем до розуміння фіналу концерту.

Другий фортепіанний концерт Людвіга ван Бетховена демонструє зв’язок із моцартівською традицією. Написаний у тональності сі-бемоль мажор, він вирізняється прозорістю фактури та класичною рівновагою, слугуючи містком від галантного стилю XVIII століття до глибинного симфонізму пізнього Бетховена.

Кульмінацією вечора стане Симфонія № 4 Густава Малера. Це найбільш камерна та просвітлена з його симфоній, позбавлена трагічного пафосу та «важкої» міді в оркестровці. Ідейним стрижнем твору є світ пісенного циклу «Чарівний ріг хлопчика» (Des Knaben Wunderhorn), а саме — поетизація дитячого світосприйняття.

Драматургія циклу розгортається від класичної сонатної форми першої частини, крізь скерцо з використанням прийому scordatura (соло скрипки налаштоване на тон вище, імітуючи звучання сільського фіделя), до глибокого Adagio, яке композитор трактував як «сміх крізь сльози». Фінал симфонії — пісня «Das himmlische Leben» («Небесне життя») для сопрано з оркестром. Це утопічна візія раю очима дитини, де біблійні образи святих переплітаються з побутовими радощами та гастрономічним достатком. Завершується твір у тональності мі мажор, залишаючи слухача у стані споглядання та абсолютного спокою.