Вечір, де віртуозність симфонічного звучання поєднається з майстерністю виконавців. Академічний Луганський симфонічний оркестр разом з диригентом Іваном Остаповичем та солістом Андрієм Макаревичем презентуватимуть те, як може звучати українська музика двох буремних століть, що попри будь-які перешкоди знаходить свій шлях до слухача.
Програма вибудує свій шлях від романтичного звучання Фортепіанного концерту Скорульського, постромантизму Симфонії Лапинського до медитативних станів «Дерева снів» Остаповича та центрального твору вечора – Симфонії Незламності Безбородька.
Фортепіанний концерт Михайла Скорульського є неоціненним скарбом української музики – створений в 1933 в найкращих традиціях віртуозних творів Ліста та Шопена, він поєднує тонку поезію ліричних епізодів разом з модерною гармонією та масштабністю звучання оркестру, що веде пристрасний діалог з солістом. Хоч твір має одну частину, емоційна насиченість та стрімкість фортепіанних пасажів не залишає нікого байдужим.
Своєю чергою, симфонія «Дерево снів» буде звучати під батутою його автора – Івана Остаповича. Твір складається з 5 частин – Інтерлюдія, Перервана колискова, Потаємне, Misericordia та Прощання, кожна з яких є окремим сном, як окрема гілка дерева. Це музика, що нічого не стверджує, не переконує, а тільки запрошує слухачів піддатись медитативному стану, що межує зі сном, та вслухатись в мінімалістичне звучання кожного інструменту в оркестрі.
Серцем програми цього концерту стане симфонія Незламності Олега Безбородька. Написана в 2024 році, вона рефлексує над нашим сьогоденням та вибудовує цілісну історію від мирної країни через війну й до переможного майбутнього. П’ять частин симфонії мають яскравий образний зміст: «Мрія» змальовує мирні часи, де небо було безхмарним та безпечним, різким контрастом звучить друга частина симфонії – «Пошесть» – композитор майстерно використовує можливості оркестру, щоб зобразити огиду, жах та примітивність, а гучні удари барабанів нагадують вибухи. Опісля звучить «Попіл» – наслідок другої частини – тільки спустошення та пориви вітру. Крізь цю болючу картину прорізається голос скрипки – як надія, що світанок настане навіть після найтемнішої ночі. «Воля» – це четверта частина та емоційний центр цілої симфонії. У ній переплітаються теми з попередніх частин, вибухи, цитата «Ой у лузі червона калина» – тим самим композитор наголошує, що боротьба триває. В останній частині «Птах» ми почуємо і тріпотіння крил, і уривки впізнаваних мелодій, а головне – мрію з першої частини, що сповнює душі надією та утверджує українську музику як музику незламності.