ЗЕМЛЯ

Земля дарує життя, вона його забирає. Земля може нагодувати, може від люті стати сухою та непідступною. Є покоління, які залежні від неї, є покоління, які відриваються і тікають від свого коріння, втративши ґрунт під ногами.

Крізь призму однієї родини, вистава акцентує на духовній прірві між батьками та дітьми. Сумніви між братами: чи варто захищати Землю чи позбутись залежності від неї. Про сліпоту батьків до своїх дітей, що призводить до ненависті. Про любов та народження, яке завжди виникає на землі, скільки б вона не зазнала страждань.

Сакральність землі, її життєдайна сила, що дає міць та сковує волю – про це йдеться у інтерпретації твору Ольги Кобилянської Давида Петросяна. Батько й Мати виховали синів у шані до праці на землі – згідно з законом предків. Проте молодший Сава не знаходить себе у такому світоустрої, а надію батьків Михайла – поглинає військова служба. Гармонійний світ селян розвалюється мов сніп від сильного та стрімкого вітру поступу і цей процес не спинити. Й лишається обирати – або летіти з цим вітром й розправляти свої крила, або опиратися йому і бути нещадно зметеним – новим століттям, тисячоліттям, вічним оновленням та цвітінням землі.