Зимовий шлях

• Володимир Шинкаренко, бас
• Ірина Кірчанова, фортепіано

• Франц Шуберт. «Зимовий шлях». тв 89. D911

Уявіть собі самотню постать, що йде крізь зимову ніч. Кожен крок — це спогад, кожна пісня — зупинка на шляху, де надія і відчай змагаються за вашу душу. «Зимовий шлях» («Winterreise») Франца Шуберта — цикл із 24 пісень про подорож людини, яка втратила кохання і тепер блукає зимовим пейзажем власної душі.

1827 рік. Францу Шуберту тридцять, коли він знаходить вірші Вільгельма Мюллера і починає писати. Перед прем’єрою перших дванадцяти пісень він каже друзям: «Вони вразили мене більше, ніж будь-які мої попередні пісні». Друзі приголомшені похмурістю. Сподобалася лише одна — народна за духом «Липа» («Der Lindenbaum»). Шуберт відповідає: «Почекайте. Ви навчитеся їх цінувати». Він мав рацію.

Шістнадцять із двадцяти чотирьох пісень — у мінорі. Але це не депресивна музика, це чесна сповідь про біль, який не треба приховувати, про чисту самотність. Мандрівник не бореться — він просто йде, крок за кроком, пісня за піснею. Іноді спалахує надія — мажор у «Весняному сні» («Frühlingstraum») чи «Пошті» («Die Post»). Але ці моменти лише загострюють біль повернення до реальності.

У «Зимовому шляху» фортепіано стає другим голосом, рівноправним партнером співака, а часом — навіть головним героєм. Воно коментує, заперечує, відповідає на слова. Партія фортепіано знає те, що мандрівник ще не наважується визнати.

Наймоторошніший момент циклу — фінальна пісня «Der Leiermann» (Катеринкар). Мандрівник бачить старого музику, що стоїть босоніж на льоду і крутить ручку інструмента. Ніхто не слухає його музики, лише собаки гарчать біля ніг. Мандрівник розуміє: це він сам. Фортепіано монотонно повторює одну і ту ж фігуру, як та катеринка, що вже не може зупинитися.

Перші 12 пісень вийшли друком на початку 1828 року. Другу частину Шуберт правив уже на смертному одрі, в листопаді. Вона вийшла в січні 1829-го — посмертно. Цикл триває близько 70 хвилин — час, за який мандрівник проходить свій шлях від «Gute Nacht» («Добраніч») до «Leiermann» («Катеринкар»). 24 пісні, 24 зупинки на цьому шляху. Кожна — окремий світ, окрема емоція. Разом — одна велика подорож у глибини людської душі.

«Зимовий шлях» вимагає зосередженості, відкритості, готовності йти разом з мандрівником його зимовим шляхом. Але тим, хто наважиться на цю подорож, Шуберт дарує щось безцінне.