Бах. Діалоги віртуозів

Близько 1700 року музичний світ охопила хвиля з півдня. Вівальдівський сольний концерт перетнув Альпи і викликав ажіотаж у всій німецькомовній Європі. Бах не просто захопився — він розібрав цю форму на деталі і зібрав заново. У Веймарі та Кетені він компонував для видатних виконавців, для себе зокрема.

Концерт для гобоя і скрипки ре мінор дійшов до нас у версії для двох клавесинів. У XIX столітті, коли оригінал почали цінувати вище за аранжування, Вільгельм Руст у 1874 році припустив існування версії для двох скрипок. Пізніше, фізик-аматор Вольдемар Фойгт запропонував версію для скрипки та гобоя. У цій версії кожен інструмент повною мірою використовує власний тембр.

Як не дивно, концерти для клавіру пізно увійшли в моду. Навіть Вівальді, який писав концерти майже для всіх інших інструментів, включаючи такі тихі інструменти як лютня, ніколи не писав спеціально для клавесину. Бах був одним першим. Його концерти для клавіру, швидше за все, є переробками творів для інших інструментів. Так, Концерт ре мінор, BWV 1052, є свідченням того, як старанно Бах вивчав Вівальді.

Березень 1721 року. Бах надсилає з Кетена до Берліна рукопис під назвою «Шість концертів з кількома інструментами», присвячений Крістіану Людвігу, маркграфу Бранденбургу-Шведту. У передмові Бах зазначив, що «кілька років тому» грав для маркграфа і пообіцяв надіслати «деякі зі своїх композицій». Ймовірно, це сталося під час візиту до Берліна в березні 1719 року, коли Бах поїхав до столиці Пруссії отримати новий клавесин для двору в Кетені.

Третій Бранденбурзький концерт вирізняється незвичайною формою та складом. Немає різниці між сольними та ансамблевими інструментами: всі струнні грають як сольно, так і tutti.

Вражає відсутність повноцінної повільної частини. Дві швидкі частини розділені Адажіо з одного такту — лише два довгі акорди, каденція як перехід і коротка пауза для перепочинку.

А для рівноваги та емоційного балансу прозвучить Арія з Третьої оркестрової сюїти, що випромінює стиль і атмосферу танцювальної музики Люллі при дворі Людовика XIV. Саме вона принесла сюїті світову славу — завдяки тому, як тонко інструменти взаємодіють один з одним, пропонуючи слухачу хвилини чистої, споглядальної краси.

Виконавці:

• Микола Гав’юк, скрипка
• Степан Сивохіп, гобой
• Віоліна Петриченко, фортепіано
• Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова»
• Володимир Сивохіп, диригент

Програма:

Йоганн Себастьян Бах

• Концерт для гобоя, скрипки і камерного оркестру ре мінор BWV 1060R
• Бранденбурзький концерт № 3 соль мажор, BWV 1048
• Арія з оркестрової сюїти № 3 ре мажор BWV 1068
• Концерт для фортепіано з оркестром № 1, BWV 1052