Симфонія Єдності

Виконавці:

• Лідія Футорська, скрипка
• Артем Полуденний, віолончель
• Маргарита Головко, фортепіано
• Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
• Сергій Хоровець, диригент

 

Програма:

• Людвіг ван Бетховен. Концерт для скрипки, віолончелі та фортепіано з оркестром
• Вольфґанґ Амадей Моцарт. Симфонія № 38

 

Потрійний концерт Бетховена — один із найрідкісніших гостей у концертних залах. Не тому, що він складний або незручний, а тому що він вимагає одночасно трьох солістів однакового рівня, які вміють слухати одне одного так само добре, як грати. Цього вечора на сцені — скрипка, віолончель і фортепіано проти оркестру. І між собою.

Тріо з фортепіано, скрипки і віолончелі було звичним салонним складом наприкінці XVIII століття — і саме цей склад Бетховен обрав колективним солістом у концерті, роль, яку до нього не відводив жоден великий композитор — і після нього теж. 

Привід для цього сміливого кроку, за переказами, був прозаїчним: надати 16-річному учневі композитора, ерцгерцогу Рудольфу, виконавський твір, який не був би таким вимогливим, як сольний концерт. Теорія дещо кульгає — троє солістів мають узгоджуватися не лише з оркестром, а й між собою, що само по собі непросто. Бетховен, точно відчуваючи, що віолончель може загубитися у звуковому просторі, надав їй непропорційно вагому роль: саме вона виводить більшість тематичного матеріалу. Слухач відчує це з перших хвилин — віолончель Артема Полуденного веде, скрипка Лідії Футорської і фортепіано Маргарити Головко відповідають, і весь цей тріалог розгортається на тлі оркестру, який то відступає, то входить у розмову. Зовнішні частини сповнені віртуозності й величі, повільна частина — стисла, але виразна.

Після Бетховена — Моцарт, і не будь-який. Симфонія № 38 «Празька» була написана у грудні 1786 року і вперше виконана під час тріумфального візиту Моцарта до Праги, де його «Весілля Фігаро» щойно підкорило чехів. Ранній біограф Моцарта Франц Нємечек, який був присутній на тому концерті, згадував: «Ми не знали, чим більше захоплюватися — незвичайними композиціями чи незвичайною грою; разом вони справили на нас таке приголомшливе враження, що ми відчули себе зачарованими».