Макбет

Темні часи випускають у світ найстрашніших демонів людської душі. В той час, як боротьба за ідеали гуманізму зазнає щоденної поразки, тонка мембрана людяного в людині тріщить по швах, а ненажерливий звір загарбницької безглуздої війни клацає з мороку кривавою пащекою на плоть європейських цінностей, ми звертаємося до найпохмурішого тексту Вільяма Шекспіра “Макбет”.

Щоб зрозуміти темряву — треба стати темрявою. І театр для цього слушне місце. Тому саме зараз, перебуваючи на форпості європейської цивілізації, ми починаємо вдивлятися в безодню зла крізь призму історії знелюднення шотландського короля — узурпатора влади. Занурення в механіку зародження тиранії та споглядання механізмів політичних ігор, що породжують тиранів, залишає багато питань до вартості та безпекової спроможності гуманістичних ідеалів — основи ціннісного ядра європейської цивілізації.

“Макбет” — це історія великої трансформації з благородного лицаря на тирана — узурпатора влади. Навіть найкращі люди не мають запобіжників проти руйнівного впливу влади, необмеженої буквою закону. Історія знелюднення Макбета починається з перемоги, де славний благородний полководець під впливом навіювань демонічних сил робить крок у незворотність.

Чим зараз є інфернальне в житті людини? В яких формах приходять демони і відьми до людини цифрового суспільства? В своїй інтерпретації демонічного в житті сучасної людини ми відмовляємося від форм, запропонованих Шекспіром — демони сучасності живуть у цифрі, у засобах масової інформації, гібридній війні. Демонічний світ проявляє себе у маніпуляціях і тиску через формування публічної думки у соціальних мережах, на телебаченні тощо.

Цифрова реальність — глобальна. Тут нема де сховатися, неможливо уникнути агресивного бомбардування інформаційними повідомленнями приватного життя людини. Цифрове суспільство опинилося у суцільному символічному просторі — безперервному і всеосяжному. Далеко не кожен, хто сюди потрапляє, має запобіжники проти маніпуляцій і згубних впливів атак гібридної війни — може відрізнити справжній факт від фейку, сформувати неупереджене ставлення до тих чи інших подій. Натомість маніпуляцій тут вдосталь. Саме тому бородаті шекспірівські відьми-віщунки, що пророкують Макбету сходження на престол, у нас деперсоніфікуються та набувають ознак всевидячих роботизованих сутностей. Ці сутності подібно до “Ока Саурона” безперервно присутні в реальності героїв та наділені необмеженою владою, впливають на вчинки та формують їх світогляд.

Макбет Шекспіра був людиною своєї доби, що постала на зламі язичницьких і християнських цінностей — особистістю з сильною волею до самоствердження будь-якою ціною, але такою, що вже має сформоване усвідомлення неминучої розплати за скоєне зло. Саме це розщеплення у свідомості Макбета веде його до божевілля.

Історична реальність сьогодення так само знаходиться в епіцентрі масштабного ціннісного розлому, який виник між демократичним світом та тираніями, що підіймають голову. Як нам, як суспільству, вистояти і увійти в новий світ після перемоги з надійними запобіжниками проти інформаційних маніпуляцій? Як лідеру утримувати владу, не перетворюючись на тирана? Ці та багато інших питань ми ставимо перед собою в театрі і ширше у сподіванні стати більш спроможними та розбірливими як суспільство.

Сто років тому, у 1924 році, видатний український театральний режисер-авангардист Лесь Курбас реалізує першу масштабну постановку трагедії Вільяма Шекспіра “Макбет” в театрі “Березіль”. Сьогодні ми продовжуємо цей рух до пізнання людини політичної в театрі.

Використано переклад Бориса Тена та Юрія Корецького.