Голоси

• Маріанна Цвєтінська, сопрано
• Лілія Нікітчук, мецо-сопрано
• Петро Радейко, баритон
• Максим Савчук, бас-баритон
• Львівська національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик»
  • Дмитро Кацал, керівник
• Хор студентів «Людкевич-хор» Львівського музичного фахового коледжу ім. Станіслава Людкевича
  • Оксана Долішна, керівниця
• Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
• Агнешка Франкув-Желазни, диригентка

Програма:

• Кароль Шимановський. Stabat Mater, тв. 53
• Мечислав Карлович. Пісні:
  • Smutną jest dusza moja («Сумна моя душа»)
  • Zasmuconej («Засмученій»)
  • Skąd pierwsze gwiazdy («Звідки перші зорі»)
  • Na śniegu («На снігу»)
  • Zawód («Розчарування»)
  • W wieczorną ciszę («У вечірню тишу»)
  • Mów do mnie jeszcze («Говори до мене ще»)
  • Idzie na pola («Іде на поля»)
  • Pamiętam ciche, jasne, złote dnie («Пам’ятаю тихі, ясні, золоті дні»)
  • Przed nocą wieczną («Перед вічною ніччю»)
  • Z erotyków («З еротиків»)
  • Śpi w blaskach nocy («Спить у сяйві ночі»)
  • Po szerokiem, po szerokiem morzu («По широкому, по широкому морю»)
  • Na spokojnem, ciemnem morzu («На спокійному, темному морі»)
  • Zaczarowana królewna («Зачарована королівна»)
  • Nie płacz nade mną («Не плач наді мною»)
  • Z nową wiosną («З новою весною»)

Варшавський меценат Броніслав Кристалл замовив у Кароля Шимановського реквієм пам’яті своєї дружини. Композитор погодився, але невдовзі трагічно загинула його тринадцятирічна племінниця Алуся. Шимановський був поруч із сестрою, намагаючись її втішити, і замість заупокійної меси взявся за інший текст, середньовічну секвенцію Stabat Mater про матір, яка стоїть біля хреста свого сина.

Замість латини він обрав польський переклад Юзефа Янковського. Композитор пояснював свій вибір так: у польському вбранні цей одвічний наївний гімн наповнився для нього живим змістом і заграв впізнаваними барвами, тоді як архаїчний оригінал лишався чорно-білим. Цього вечора твір прозвучить саме польською, як його задумав композитор. Музика вийшла напрочуд мінімалістичною за використаними засобами. Мелодії близькі до григоріанського співу й старих польських церковних пісень, гармонія ладова, оркестр ніде не намагається приголомшити. 

Під час прем’єри у Варшавській філармонії 11 січня 1929 року сам Шимановський лежав хворий в австрійському санаторії і свого твору тоді не почув. Критики назвали Stabat Mater його найбільшим здобутком, а для польської музики він відкрив шлях, яким згодом піде Генрик Миколай Гурецький у своїй Третій симфонії.

Окрім трьох солістів, твір потребує мішаного хору. Хорові партії цього вечора виконають співаки різних поколінь, капела «Дударик» і студентський «Людкевич-хор». За пультом стане Агнешка Франкув-Желазни, одна з найвідоміших хорових диригенток Польщі. П’ятнадцять років вона очолювала хор Національного форуму музики у Вроцлаві, з яким двічі виступала на BBC Proms, очолює Польський національний молодіжний хор, відзначений нагородою BBC Music Magazine 2025 року, а нині керує ще й Вроцлавською оперою. Для твору, у якому головну драму несе хор, це природний вибір.

Мечислав Карлович звучав у філармонії зовсім нещодано, але як симфоніст, з поемою «Відвічні пісні». Цього разу виконавці продемонструють інший бік його творчості. Із двадцяти двох пісень, що збереглися, прозвучать сімнадцять. Більшість із них він написав за один рік, з кінця 1895-го до кінця 1896-го, коли йому було дев’ятнадцять і він навчався в Берліні. Найчастіше композитор обирав вірші Казімежа Пшерви-Тетмаєра, але є тут і Словацький, Красінський, Аснік. У цих піснях чути туга за втраченим раєм дитинства, зоряне небо, море, кохання і смерть, і дослідники бачать у них зародки його пізнішої симфонічної музики.

Обидва композитори любили Татри. Карлович загинув там у лавині 1909 року, а Шимановський роками записував у горах гуральські мелодії і згодом вплітав їх у свою музику.