Білі мотилі, плетені ланцюги

моновистава за мотивами листів та новел Василя Стефаника.

Прем'єра – 1997 р.
Виконавиця – Лідія Данильчук
Режисер – ІРИНА ВОЛИЦЬКА
Художник – Дарія Зав'ялова
Світло – Євген Копйов

Режисер:

Стефаник не характери пише: це згустки екзистенції. Якщо є побут, якщо є психологія, то вона згущена до символу. Тому завжди відчувалася неадекватність сценічної передачі Стефаника його текстам. Якщо грати соціально-побутово чи соціально-психологічно, то ми все одно не зможемо досягти трагізму Стефаника. У нормальному житті такого не відбувається. Це може відбуватися тільки у тому згустку екзистенції. І якщо його грати психологічно, то можна збожеволіти. Ми спробували зовсім інакше підійти до цих згустків емоційних – через асоціації, через метафори, через ритм.