БЕЗОДНЯ

Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!

Цей короткий епіграф як найяскравіше характеризує не тільки ситуацію, яка відбувається у нашій державі, але є головним акцентом вистави «Безодня» режисера Ореста Огородника. Не буду переповідати сюжет, але скажу, що те, що Ви побачите на сцені викличе багато емоцій. Якими вони будуть, вирішувати Вам, глядачам. У будь-якому разі до болю знайомі ситуації, слова, які ми чуємо щодня та вчинки, які робимо що миті. Життя має два шляхи і лише від нас залежить, який з них ми виберемо.

Перед очима постануть дві сім’ї — такі різні та однакові. Їх зіштовохує доля, для того, щоб вони навчились один в одного руйнувати стіни і йти на зустріч. Двомовне середовище диктує не тільки правила, але й ставить кліше. Режисер намагається відшукати людяність за призмою болю та відчаю, відкрити любов до ближнього, до ворога, щоб у фіналі назвати його братом чи сестрою.

Це вже четверта пєса режисера та автора Ореста Огородника, яку буде поставлено у Національному театрі ім. М. Заньковецької. Усі пам’ятають широкий резонанс, який викликали вистави «Криза», «Останній гречкосій» та «Блазні мимоволі». Що ж до «Безодні», то на нашу фінальну прем’єру 97-го театрального сезону ми запрошуємо Вас і готові до діалогу… Чи вона актуальна? — Так! Чи варто піднімати тему, яка справді болить і рана ще кровоточить? — Так! Чи це не популізм? — Ні. Просто погляд митця на факти та події, маленький аналіз і результат у драматичному рішенні.

Життя — мить рішень та вчинків, наслідків, втрат та здобутків.
Життя може бути різним, головне, щоб ми падали у безодню щастя, а не горя.